Огляд: Головні гри зими 2018 року

Рік ледве встиг початися, а вже вийшло кілька релізів, які просто не можна пропустити – особливо пощастило любителям фентезі і середньовіччя.

Але навіть якщо ви віддаєте перевагу інші сеттинги, все одно не варто відразу проходити мимо: Monster Hunter: World і Kingdom Come: Deliverance пропонують нові ігрові механіки, які можуть по-справжньому захопити, а Final Fantasy XII і Shadow of theColossus вже стали класикою.

Monster Hunter: World

Серія Monster Hunter давно популярна у себе на батьківщині – в Японії, але World стала першою її частиною, домоглася визнання і на Заході. Чому це сталося стає зрозуміло відразу після знайомства – така велика, красива і цікава гра просто не могла залишитися непоміченою.

Гравцеві належить стати мисливцем, выслеживающим і вбиває монстрів, щоб потім робити з їхніх шкур, кігтів та іншого добра нову екіпіровку. Потрібно це щоб ефективніше вбивати монстрів, щоб робити собі нову екіпіровку, щоб ефективніше вбивати монстрів… нескінченний Цикл, і та, в його основі – типовий гринд з JRPG. Але от тільки це не JRPG – ігровий процес тут існує не заради відкриття чергового шматка сюжету (він є, але нічим не примітний), в Monster Hunter: Worldиграют саме щоб вбивати монстрів.

Адже кожен з них цікавий – часто це створіння гігантських розмірів, іноді з хмарочос, і щоб убити їх доведеться чимало постаратися: до кожної потрібно шукати особливий підхід, і якраз його пошук буде найцікавішою частиною ігрового процесу – адреналіновий екшен тут змішаний з тактикою. Розміри супротивників, до речі, ріднить гру з іншим проектом з добірки – Shadow of the Colossus. Любите битися з величезними монстрами? На вашій вулиці свято!

Полем бою кожен раз стає велика карта, і до сутички можна підготуватися заздалегідь посилившись, а в її ході використати ландшафт. Звірюки робити це теж не соромляться – приміром, звірюка може піднятися на височину, а потім стрибнути, коли гравець цього зовсім не чекає! Над світом добре постаралися: він сприймається як по-справжньому жива екосистема, в місцевих лісах повно живності, як небезпечної, так і нешкідливою, а ще безліч загадкових стежок, що ваблять в невідомість, і екзотичних рослин. Опрацьовано все аж до дрібниць, і виглядають лісу жвавіше справжніх.

Але головне, що всі ці деталі потрібні не як прості декорації, а активно задіяні в геймплеї: усе можна використовувати, щоб створити зілля, пастку, метальний снаряд або ще щось потрібне в мисливському господарстві. Ігровий процес працює як годинник і довго не набридне, але зовсім іншими фарбами World грає в мультіплеере, для якого в першу чергу і створювався: проходити його краще всього в партії на чотирьох, розподіливши ролі. Задоволення зростає в рази!

Kingdom Come: Deliverance

Якщо Monster Hunter – симулятор полювання на фентезійних монстрів, то Deliverance – симуляторсредневековья. Він намагається прикинутися звичайної рольовою грою, але не дайте себе обдурити: тут все набагато серйозніше. Якщо герой виснажений і хоче спати, то у нього буквально починають злипатися очі. Не поїв вчасно – валиться від голоду. Не перев’язав рану – і з неї тече кров, а від крововтрати тут помирають.

Когось така скрупульозність розробників дратує (для них придумані спрощують моди), адже вона робить ігровий процес складніше і наповнює його численними дрібницями, які гравцеві доводиться періодично робити – давати протагоністу відпочинок, мити, годувати і всіляко дбати. Робити все це не так-то просто – наприклад, їжа постійно псується, і тому не можна кожен раз просто діставати з інвентарю чергову порцію, її періодично необхідно шукати. Але багатьом гравцям навпаки сподобалися ці спроби ігри стати чимось більшим, ніж звичайна RPG.

Зі звичними для рольової гри речами Deliverance справляється добре: сюжет тут вміло написаний, багатий поворотами і досить розгалужений. Грати належить за Индржиха – сина звичайного коваля в середньовічній Богемії. Приємно, що це не повтор вже сотню раз пройденого, а дійсно маловідоме гравцям час і місце, та ще й зі слов’янським колоритом, який розробники втілили на «відмінно» – адже вони самі родом з Чехії та звернулися до історії своєї країни.

В ході розбірок між феодалами рідне містечко Индржиха спалили, так він і почав доросле життя, повне небезпек і пригод, сподіваючись помститися. Зав’язка стандартнішими нікуди, але далі буде багато цікавіше, а перед гравцем відкриті всі дороги – ніхто не буде обмежувати вас в цьому великому світі, можна вирушати куди завгодно і розвивати героя як завгодно.

У чеських дебютантів вийшла велика гра, тривалий і захоплюючу пригоду з числа тих, які змушують повертатися раз за разом у свій світ і ніколи не забуваються. Хіба що багів в момент релізу в ній виявилося дуже багато, а патчі виправляють ситуацію повільно. Але все одно гра хороша, і вже спробувати просто необхідно.

Final Fantasy XII: The Zodiac Age

Володарі PlayStation 2 отримали цю гру ще в 2006 році, але навіть для них перероблене видання може стати чудовою можливістю знову поринути у світ дванадцятої «Фіналки», яку багато фанатів вважають останній по-справжньому гарною грою серії. ПК-геймерам ж і зовсім тільки належить долучитися до цього в свій час недооціненому проекту, ставлення до якого з кожним роком стає все тепліше.

Творці Final Fantasy XII не соромилися ламати традиції серії: був перелопачен геймплей, а історія вийшла нітрохи не схожою на попередні – це і зумовило неоднозначне ставлення фанатів. Цікаво, що її лаяли за те, що в сюжеті забагато політики. Як же так, обурювалися багато фанатів, де справжні фантазії, вони залишилися лише в назві! Гра показує локальний конфлікт на периферії світу, з-за чого багатьом шанувальникам жанру JRPG не вистачило масштабності – дивно, але вона виявилася занадто західній по духу, щоб її прийняли на ура.

Але у неї цікаве і незвичайне оповідання, в сюжету є стрижень, за ним видна авторська думка і ідеї, а персонажі дійсно дорослішають через що відбуваються з ними подій – не так і часто таке зустрінеш в іграх. А ще тут великий відкритий і пророблений світ – вперше в жанрі JRPG.

Для свого часу геймплей FF XII був свіжим, особливо система «гамбітів», яка давала можливість заздалегідь задавати членам партії набір дій в залежності від обставин, що істотно прискорювало проходження другорядних боїв. Але сучасному гравцеві вона може здатися трохи архаїчної: тут доведеться багато бігати, побічні завдання не занести в журнал (як тут не згадати зошити, з якими іноді доводилося грати в старі RPG!), а при переходах між локаціями знадобиться постійно завантажуватися. Але хіба все це не дрібниці?

Не можна гарантувати, що FF XII вам сподобається, але це справді величезна гра з тих, що виходять раз на п’ять років, і в її останню версію варто спробувати зануритися. Затягне – так з головою.

Shadow of the Colossus

І знову повторення пройденого, але яке! Оригінальна гра стала відкриттям в далекому 2005 році і отримала безліч нагород, тепер же Sony пропонує власникам PlayStation 4 її рімейк з новою графікою і підтягнутим геймплеєм. Чи варто його купувати фанатам – питання навіть не стоїть, але що з рештою?

Якщо ви пропустили цю гру дванадцять років тому, то знайте – в рамки звичайних жанрів вона не вкладається. Team Ico, як і завжди, робить гри, не намагаються щось пояснити і відповідати очікуванням – вона просто втілює бачення геймдизайнера Фумиты Уэды. Вам потрібно вбивати велетнів, щоб воскресити подругу – і все тут. Де зв’язок, як вона взагалі загинула, що сталося? Ніхто не буде пояснювати.

Світ гри величезний, красивий і порожній – і це не упущення, так і задумано. Тут все працює на атмосферу – порожнеча і тиша, ось що буде супроводжувати вас на шляху до чергового колоссу. Сутички з ними – головна частина гри, а кожен колос – витвір дизайнерського мистецтва, причому, якщо перші відносно невигадливі, то кожен наступний супротивник стає все цікавіше. PlayStation 2 насилу тягла гру, і складність місцями зростала просто з-за низької частоти кадрів – тепер цієї проблеми нарешті немає, і можна насолодитися геймплеєм в тому вигляді, в якому він був задуманий розробниками.

Чимось гра застаріла – якщо при її першому виході сутички з велетнями були дійсно новим словом, з тих пір їх у тому чи іншому вигляді не раз скопіювали. А все ж настільки атмосферні та авторські проекти можна перерахувати по пальцях однієї руки, і ось він – випадок долучитися, тим більше, що технічна частина більше не заважає.

Джерело: http://kbcsecurities.com.ua/